Публікації. 2008. Осип Сорохтей
Wybitny artysta

Nowa
238 stron
Prace czarno białe i kolorowe

Всюди, де великий дух висловлює свою думку, є Голгофа”. Ці слова Г. Гейне записав 1937р. до свого щоденника Осип-Роман Сорохтей, скромний учитель рисунку провінційної Станіславської гімназії, а водночас один з найгостріших за соціальною орієнтацією і трагічних за невизнаністю таланту західноукраїнських митців міжвоєнного двадцятиліття.
Він пройшов “голгофу” свого п’ятдесятилітнього життя самотньо й гордо. Лише раптова смерть від інфаркту дала знати про потайні бурі, які шматували його серце.

Художникові “з ласки Божої” малювання було необхідне її природне, як дихання. Він рисував безперервно: у вагоні, на прогулянці, під час концертів, на базарі — у кишенькових альбомах, на серветках, на зошитах учнів. Рисував із фанатичною наполегливістю, тренуючи руку й око до повної мистецької свободи у відтворенні світу, до народження гранично простих і виразних форм.

Часто інтервал між двома крихітними й довершеними шедеврами дорівнював лише одному дню.

Але тепер, у ракурсі історичної перспективи, сотні творів, з яких відомі, можливо, тільки один із десяти, свідчать, що це був не просто визначний художник. У його мистецькій практиці відбилася винятково складна індивідуальність, особистість митця, що прийшов до некомунікативності з оточенням. У такій формі постало його неприйняття міщанської всеїдності й бездуховності.

Gdziekolwiek wielki duch wyraża swoje zdanie, tam jest Kalwaria.” H. Heine spisał te słowa w 1937 roku. do swojego pamiętnika Osyp-Roman Sorokhtey, skromny nauczyciel rysunku prowincjonalnego gimnazjum Stanisławskiego, a jednocześnie jeden z najbystrzejszych pod względem orientacji społecznej i tragiczny pod względem nierozpoznanego talentu zachodnio-ukraińskich artystów dwudziestolecia międzywojennego.
Samotnie i dumnie przeszedł przez „kalwarię” swojego pięćdziesięcioletniego życia. Dopiero nagła śmierć na zawał serca uświadomiła mu sekretne burze, które szarpały jego serce.